Абрамова Т.В. 05.05.2021 3 Б л/с, 3 А л/с Акушерство Гінекологія Тема: Доброякісні пухлини жіночих статевих органів.

 

Абрамова Т.В.

05.05.2021

3 Б л/с, 3 А л/с

Акушерство

Гінекологія

 

 

 

Тема: Доброякісні пухлини жіночих статевих органів.

 

 

 

План лекції

 

1.     Міома матки – класифікація, клініка, методи діагностики, види лікування.

2.     Кісти яєчників – поняття, види, класифікація.

3.     Кістоми яєчника: поняття, види, класифікація.

 

 

 

 

Лейоміома

(міома, фіброміома, фіброма матки).

 

 

         Лейоміома – гормонзалежна доброякісна, добре відокремлена, капсульована пухлина, яка розвивається з м’язової тканини тіла або шийки матки.

 

         Класифікація:

1)     за локалізацією вузлів:

-         інтрамуральні (інтерстиціальні) – розташовані в товщі стінки матки;

-         субмукозні (підслизові) – ростуть в напрямку до порожнини матки і розміщуються під слизовою оболонкою матки;

-         субсерозні (підочеревинні) – ростуть у напрямку до черевної порожнини, і розміщуються під серозною оболонкою;

-         атипові форми: зашийкова, передшийкова, заочеревинна, надочеревенна, парацервікальна, міжзв’язкова.

2)     за ростом вузла:

-         центрипетальний (у середину);

-         експансивний (розмежування тканин);

-         ексцентричний (назовні);

-         інтралігаментарний (між листками широкої зв’язки);

3)     за кількістю вузлів;

-         один вузел (вузловата фіброміома);

-         багато вузлів (множинна фіброміома);

-         дифузна фіброміома – у формі дифузного розростання у міометрії;

4)     за швидкістю росту:

-         швидкій ріст (частіше у молодому віці, при вагітності, преклімактеричному періоді);

-         уповільнений.

 

Патогенез:

 

І. Гормонообумовлена та гормонозалежна пухлина, яка розвивається при порушенні в гіпоталамо-гіпофізарно-наднирково-яєчниковій системі, на фоні метаболічних порушень, функціональної недостатності печінки, порушення жирового обміну.

В системі відбуваються гіперсекреція ФСГ, і зниження секреції ЛТГ, виникає дефіцит гормонів жовтого тіла, що клінічно проявиться ановуляторними або овуляторними кровотечами, з неповноцінною лютеіновою фазою, або безпліддям, або невиношуванням.

ІІ. Локальна гіпергормонемія – вміст екстрадіола та прогестерона в судинах матки вище, ніж в периферичному венозному кровотоці.

ІІІ. Спадковість.

ІV. Фактори ризику: порушення менструальної функції, починаючи з менархе, гіперестрогенія; статевий інфантилізм; якщо жінки до 30 років не вагітніли, не народжували і не годували грудьми; хронічні запальні захворювання жіночих

                                                                                                                          1

статевих органів; багаторазові вишкрібання слизової оболонки тіла матки та штучні аборти; екстрагенітальна патологія з порушенням вуглеводного, ліпідного обмінів; залізодефіцитна анемія.

V. Супутні з міомою зміни в інших органах: мастопатії, в яєчниках- дрібнокистозні утворення; порушення функції печінки, щитоподібної залози.

 

         Структура вузлів.

 

Вузли ростуть з мезенхими і повторюють особливості того шару міометрію, з якого вони розвиваються. Співвідношення м’язових, фіброзних елементів у пухлини різні. При переважанні м’язових елементів розвивається лейоміома і консистенція вузла при пальпації м’якіша; при переважанні сполучнотканинних елементів формується фіброміома, яка при пальпації більш щільна.

Тому за особливостями гістогенезу розрізняють прості та проліферативні міоми, які складаються з типових м’язових елементів, але їх набагато більше, ніж в простих, зустрічаються у хворих із швидкоростучими пухлинами.

В розвитку вузла виділяють три стадії:

-         утворення активної зони росту (зачатка);

-         ріст пухлини без диференціювання;

-         ріст пухлини з диференціюванням і дозріванням.

Зони росту формуються переважно навколо судин, де є високий рівень обміну і

підвищення судинно-тканинної проникності, що і стимулює ріст пухлини.

         Вузли частіше виникають у місцях складного переплетіння м’язових волокон матки - поблизу трубних кутів, по середній лінії матки.

         Вузол представляє собою – неправильно концентрично розташовані шари м’язових клітин, між тяжами яких залягають сполучнотканинні прошарки.

         Вузли чітко обмежені від підлеглої тканини міометрія завдяки капсулі: при інтерстиціальному розміщенні формується псевдокапсула із сполучнотканинних клітин, при субмукозному та субсерозному розміщенні частину капсули утворює відповідно слизова оболонка матки та очеревина.

         Вузли мають мало кровоносних судин, основна кількість судин міститься в капсулі. Лімфатична система вузлів атипова, вони не мають лімфатичних судин, не мають нервових закінчень.

Вузли можуть бути на ножці або на широкій основі.

 

         Клініка.

 

1.     Безсимптомний перебіг.

2.     Кровотеча – частіше при підслизових та інтерстиціальних лейоміомах у вигляді менорагій, рідше – ациклічна.

Причини кровотечі:

-         гіперплазія ендометрія, збільшення порожнини матки та площі ендометрію;

-         порушення скоротливості матки внаслідок наявності вузлів;

-         нерівномірність морфофункціольних змін ендомітрію та порушення процесу його розташування, що призводить до передчасного відшарування ще не підготовленого до відторгнення ендометрію;

2

-         порушення функції яєчників;

-         міжм’язові вузли призводять до порушення регіонального кровообігу і сприяють розвитку гіперполіменореї або дисменореї.

3.     Симптоми здавлення суміжних органів:

а) часте сечовипускання – при здавленні сечового міхура;

б) затримка сечі – при притисненні до лону уретри;

в) гідронефроз, пієлонефрит – при здавленні сечоводів;

г) закрепи, затруднена дефекація – при здавленні прямої кишки;

д) слабкість, тяжкість у ногах, парестезії, які починаються через 10 – 15 хвилин

    після початку ходьби та зникають після короткочасного відпочинку – при

    здавленні крижових нервів (мієлопатичний варіант);

ж) біль у попереково – крижовій ділянці, нижніх кінцівках, розлад чутливості у

     вигляді парестезій або гіперпатій – при здавленні сплетін малого тазу або

     окремих нервів;

з) симптоми здавлювання оточуючих тканин вузлом міоми, який росте і

    приводить до порушення кровообігу, варикозного розширення і тромбозу

    судин пухлини, набряком, геморагічними інфарктами, некрозом пухлини, що

    проявляється постійним вираженим больовим синдромом, іноді високою

    температурою тіла.

4. Анемія.

5. Безпліддя.

6. Білі – при розпаду підслизового вузла або великого інтрамурального; можуть

    бути водянисто-слизовими або рідкими; при гангрені підслизового вузла –   

    буруватого кольору зі смердючим запахом.

7. Біль:

-   залежить від локалізації вузлів і може бути різного походження:

     розтягнення серозної оболонки матки, порушення живлення, кровопостачання 

     вузла, що пов’язане зі швидким ростом або перекрутом ніжки вузла, тиском

     пухлини на нервові сплетіння малого таза;

-         біль має різноманітний характер: постійний ниючий, гострий,

переймоподібний;

-         виникає тільки під час менструації, або в різний період менструального циклу.

 

     Особливості клінічних симптомів, залежно від локалізації вузлів.

 

     Субсерозний вузел: менструальна функція не змінюється, можуть бути болі в

поперековій ділянці, зумовлені розтягненням очеревини, або порушенням кровообігу в пухлині, та порушення сечовипускання і закрепи.

 

         Інтрамуральні вузли: поліменорея, гіперменорея при збереженому циклі; альгоменорея.

 

         Підслизові вузли: менорагії та метрорагії; вторинна залізодефіцитна анемія.

 

         Інтралігаментарні вузли: больовий симптом, під час росту вузла розширюється

                                                                                                                                    3

широка зв’язка матки, а в нижніх відділах параметрію проходять сечоводи, то пухлина може стискати і перегинати їх, у тяжких випадках блокується відтік сечі з нирки, розвивається гідроуретер і гідронефроз.

        

        

Атипове розташування вузлів:

 

-         передшийкове: тисне на сечовий міхур і виникають дизурічні симптоми;

-         зашийкове (ретроцервікальне): при інтенсивному рості заповнює весь малий таз, стискає пряму кишку, створюючи механічну перешкоду акту дефекації і виникають хронічні закрепи; порушується кровообіг у венозних судинах малого таза, розвивається геморой; можуть подразнювати нервові сплетіння таза і викликати біль з іррадіацією в нижні кінцівки.

 

Фіброміома матки і вагітність:

 

1.     Підслизові вузли, які розташовані у ділянці отворів маткових труб або ділянці шийки матки, перешкоджають просуванню сперматозоїдів, що є причиною безпліддя; пухлини, що ростуть в просвіт матки, затрудняють розвиток і ріст ембріона і приводить до невиношування;

2.     Частіше буває неправильне положення плода – косе, попередне; тазове передлежання плода.

3.     Під час пологів частіше бувають: несвоєчасне злиття навколоплідних вод, первинна й вторинна слабкість пологової діяльності.

4.     Якщо вузли розташовані за ходом пологового каналу і блокують вихід з малого таза, або чинять перешкоди плоду, розродження проводять кесаревим розтином.

5.     У третьому періоді, при прикріпленні плаценти в ділянці фіброматозного вузла, виникає кровотеча і проводиться ручне відокремлення плаценти.

6.     У ранньому післяпологовому періоді може бути гіпотонічна кровотеча, що виникає внаслідок порушення скоротливої функції матки.

7.     У пізньому післяпологовому спостерігається субінволюція матки.

8.     Вагітність може впливати на перебіг захворювання: на гормональному фоні під час вагітності може бути збільшення вузла; здавлення вузла, порушення кровопостачання, утворення некрозу, або крововиливу в капсулу; після пологів може відбутися перекрут ніжки вузла.

 

Діагностика.

 

1.     Бімануальне дослідження: визначається збільшення розмірів матки, бугристу поверхню (при підсерозних вузлах), фіброматозний вузел може бути кулястої або неправильної форми, щільної консистенції.

2.     УЗ дослідження – дозволяє встановити розміри, кількість, локалізацію, структуру вузлів, гіперплазію ендометрія, стан яєчників.

3.     МРТ в окремих випадках.

4.     Гістологічне дослідження: зіскріб із цервікального каналу та порожнини матки.

4

5.     Гістероскопія – для виявлення підслизових вузлів, стану ендометрія; можно одночасно взяти біопсію ендометрія, видалити поліпи та субмукозні вузли, абляцію та резекцію ендометрія.

6.     Лапароскопія – для диференціальної діагностики, визначення вторинних змін міоми та доплеросонографії для виявлення особливостей васкулярізації вузлів.

 

Ускладнення фіброміоми:

 

1)      «Народження» підслизового вузла у піхву, а іноді і за її межі:

скарги: тягнучий або переймоподібний біль унизу живота, поперековій ділянці; ациклічні кровотечі;

лікування: оперативне.

2)     Перекрут ніжки вузла:

скарги: переймоподібний або гострий біль унизу живота, поперековій ділянці, блювання;

обстеження: позитивні симптоми подразнення очеревини;

лікування: оперативне.

3)     Некроз вузла виникає внаслідок порушення його живлення при перекруті, здавленні:

скарги: біль постійний, різної інтенсивності і характеру, підвищення температури;

обстеження: симптоми подразнення очеревини, або патологічні виділення; при пальпації вузел набряклий, болісний;

лікування: оперативне.

4)     Нагноєння вузла частіше буває на тлі його некрозу, супроводжується тяжким септичним станом:

лікування: оперативне.

5)     Розрив капсули і судин вузла:

скарги: симптоми гострого живота і внутрішньочеревної кровотечі;

лікування: оперативне.

6)      Злоякісне переродження в саркому – у 3-7% хворих.

 

Лікування міоми.

 

І. Медикаментозне.

Негормональні засоби – переважно симптоматична терапія: гемостатична (при кровотечі), спазмолітики, нестероїдні протизапальні (при больовому синдромі); лікування патології щитоподібної залози, запальних захворювань геніталій; нормалізація обміну речовин (антиоксиданти, антиагреганти, полівітаміни, фітотерапія);

Гормональна терапія:

-         прогестаген з метою зменшення локальної гіперестрогенемії: дідрогестерон 20 – 30 мг з 5 по 25 день цикла;

-         агоністи ГН – РГ – гозерелін разом с естрогенами та прогестинами, призводить до зменшення розмірів міоми, не приводить до медикаментозної менопаузи.

ІІ. Хірургічне лікування.

                                                                                                                                    5

Показання:

-         симптомна міома – геморагічний, больовий, вторинна анемія, симптоми здавлення суміжних органів;

-         величина – 13 – 14 тижнів і більше;

-         наявність субмукозного вузла;

-         підозра на порушення живлення вузла;

-         наявність субсерозного вузла на ніжці;

-         швидкий ріст (на 4 – 5 тижнів на рік і більше);

-         міома у сполученні із передпухлинною патологією ендометрію чи яєчників;

-         безпліддя внаслідок міоми;

-         наявність супутньої патології додатків.

Види:

-         надпіхвова ампутація матки;

-         екстирпація матки;

-         органозберігаючі операції: енукліація (вилушування) вузла, дефундація;

-         емболізація судин вузла:

переваги:    менший об’єм крововтрати;

                 нижча частота інфекційних ускладнень;

                   нижчий рівень летальності;

                   скорочення терміну одужання;

збереження фертильності.

можливі ускладнення: тромбоемболічні;

                                     запальні процеси;

                                      некроз субсерозного вузла;

                                      аменорея.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доброякісні пухлини зовнішніх статевих органів

 

1.     Фіброма – це пухлина сполучнотканинного характеру; поодиноке, щільне, іноді м’яке утворення; округлої або овальної форми із гладеньким рельєфом, широкою основною або тонкою ніжкою, не спаяне із прилеглими тканинами; локалізується фіброма в товщі великої соромітної губи або в підслизовому шарі піхви; характеризується повільним, експансивним ростом.

2.     Міома – пухлина росте із м’язових волокон великої соромітної губи, рідше – зі стінки піхви; локалізується у товщі великих соромітних губ; щільноеластичної консистенції, рухома, відмежована від прилеглих тканин; росте повільно.

3.     Міксома (дивертикул Нукке) – розвивається із залишків мезенхіми у осіб літнього віку; локалізується в підшкірній жировій клітковині лобкового підвищення і великих соромітних губ; перебіг доброякісний.

4.     Гемангіома – виникає на тлі вродженого ателектазу судин шкіри і слизових оболонок зовнішніх статевих органів; пухлина розвивається у вигляді вузла, швидко росте і може досягати великих розмірів; проявляється у вигляді синюшної, пурпурової та червоної плями, яка підіймається над рівнем слизової оболонки або шкіри; слизова оболонка в ділянці плями на вигляд набрякла, складки її загрубілі, покривний епітелій розпушений.

5.     Лімфангіома – розвивається з лімфатичних судин шкіри, що розміщені ближче до пахвинних складок; має вигляд множинних дрібногорбистих вузликів, які можуть зливатися між собою; синюватого забарвлення м’якої консистенції іноді дещо чутлива; росте повільно, іноді інфікується.

6.     Папілома – пухлина з покривного епітелію у вигляді сосочкового розростання, з екзофітним ростом, здебільшого розташована в ділянці великих соромітних губ; обмежена поодинока або множинна пухлина на тонкій ніжці або на широкій основі; поверхня нерівна; дрібна або грубозерниста, часто вкрита відростками, що нагадують кольорову капусту, різного забарвлення – від білого до коричневого; треба диференціювати з кондиломою; перебіг доброякісний, але можливе переродження на злоякісну.

7.     Гідроденома – доброякісна пухлина, що виростає з елементів потових залоз; проявляється в 15 – 20 – річному віці; локалізується у ділянці великих соромітних губ, лобкового підвищення; має вигляд множинних симетричних висипань у формі плоских, округлих або овальних вузликів розмірами 0,2 – 1 см; колір від рожево-жовтого до жовто-коричневого; зворотному розвитку не піддається, не перероджується на злоякісну, потрібна диференціальна діагностика з папульозним сифілісом.

Лікування цих захворювань:  

-         хірургічне – видалення пухлин;

-         гемангіому – лікують кріотерапією, електрокоагуляцією, ін’єкції склерозивних речовин, променевою терапією.

 

Доброякісні утворення піхви

 

1.     Кісти піхви – зустрічається рідко, як правило виявляється під час профогляду; це ретенційне утворення, безболісне, тугоеластичної консистенції.

2.     Аденоз – множинні кісти піхви, що містять слиз.

 

Доброякісні пухлини яєчників

 

Кіста яєчника – пухлиноподібне утворення ретенційного характеру, що виникає внаслідок затримки та/або надмірної секреції рідини, не має необмеженого росту, та проліферації клітинних елементів і не досягає великих розмірів; локалізується в яєчнику; капсула кісти утворена перерозтягненою оболонкою фолікула, жовтого тіла або параоваріальних канальців поздовжньої протоки над ’яєчника.

Види:

1. Фолікулярна кіста – розвивається з фолікула, внаслідок накопичення рідини в  атрезуючому фолікулі, в якому зник ооцит і дегенерувала гранульозна тканина; розміром до 10 см, однокамерне тонкостінне утворення, з гладенькою поверхнею; рідина, яка заповнює кісту, прозора або із жовтуватим відтінком; росте в бік черевної порожнини; може виникати в будь-якому віці, але частіше у молодому , унаслідок перенесеного запального процесу, або зниження естрогенної функції яєчників.

2. Кіста жовтого тіла – формується за рахунок транссудації рідини з кровоносних судин, що пронизують жовте тіло на тлі персистенції його або його розвитку в період вагітності; однобічні утворення, розміром до 8 см, мають гладеньку поверхню, тугоеластичної консистенції; уміст – рідина жовтого кольору іноді з домішками крові.

3. Параоваріальна кіста – розвивається із параоваріальних канальців поздовжньої протоки над ’яєчника; епітелій, який вкриває внутрішні стінки канальців, виділяє серозну рідину в отвір канальців останні розширюються, збільшуються в об’ємі і утворюють ретенційні кісти; частіше однобічні, із гладенькими, тонкими, прозорими стінками, округлої чи овальної форми, однокамерні; кіста може бути маленькою або гігантською, частіше діаметр її становить 8 – 10см; уміст кісти серозний; яєчник у патологічний процес не потрапляє і розміщується збоку і знизу від кісти, маткова труба розміщується на поверхні кісти.

4. Текалютеїнові кісти – переважно двобічні, формуються при міхуровому

Занеску та хоріонепітеліомі; швидко розвиваються; мають гладеньку поверхню; уміст кіст рідкий, буває густим, забарвлений у жовтий або коричнево-червоний колір, стінки кісти мають жовте забарвлення.

Клініка: може бути безсимптомний перебіг, немає специфічної клініки; можуть бути порушення менструального циклу (маткові кровотечі, гіпоменструальний синдром), безпліддя; біль внизу живота від незначного тупого до гострого, переймоподібного; за великих розмірів при параоваріальній кісти виникає тиск на навколишні тканини та органи і з’являються симптоми порушення функцій сумішніх органів (закрепи, дизуричні симптоми).

Діагностика:

1)     спеціальне гінекологічне обстеження: збоку від матки пальпується безболісне рухоме пухлиноподібне утворення округлої форми чи овальної форми з гладенькою поверхнею, тугоеластичної консистенції;

2)     додаткові методи дослідження: трансвагінальна ехографія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, лапароскопія;

3)     методи дослідження суміжних органів: УЗД органів черевної порожнини і сечової системи.

 

Диференціальна діагностика: зі справжніми пухлинами, яєчників, матки, кишок,

сечового міхура, позаматковою вагітністю, гідросальпінксом.

         Лікування:

-         фолікулярні та кісти жовтого тіла їх спостерігають протягом 2 – 3менструальних циклів, призначають протизапальну терапію;

-         якщо утворення не розсмоктується – оперативне лікування; обсяг операції залежно

від розмірів, ступеня ушкодження яєчників і віку хворої: в молодому віці бажано видалити кісту і залишити неушкоджену тканину яєчника; після 40 років видаляють увесь яєчник разом з кістою; у клімактеричному періоді та постменопаузі – видаляють придатки та матку;

-         лікування параоваріальної кісти – хірургічне (видалення кісти, яєчник бажано

зберігти); можна проводити прицільну пункцію з відсмоктуванням серозного вмісту;

-         текалютеїнові кісти розсмоктуються самостійно після видалення міхурового

занеску або виліковування хоріонепітеліоми.

Кістоми

Справжні пухлини яєчників – проліферуючі, бластоматозні справжні пухлини.

1.     Епітеліальні пухлини:

а) серозна цистаденома (синоніми: серозна кістома, серозна кістаденома, циліоепітеліальна кістома): однобічна, однокамерна або багатокамерна, із гладенькими стінками; розмір від декількох сантиметрів до 30 см у діаметрі; уміст – прозора серозна рідина солом’яного кольору; епітелій, що вистилає оболонку, одношаровий, кубічний або плоский, або циліндричний.

б) папілярна (сосочкова) цистаденома (синоніми: папілярна кістома тонкососочкова кістома): має множинні м’які сосочкові розростання на поверхні рухлини, які мають тонку сполучнотканину основу, багату на клітини і кровоносні судини, ці розростання можуть локалізуватися на внутрішній і зовнішній поверхні пухлини, які можуть імплантуватися в очеревину і уражений яєчник і очеревина набувають вигляд «кольорової капусти», що притаманне раковому процесу, але це не свідчить про злоякісність папілярних цистаденом. Пухлини невеликі, багатокамерні, часто двобічні. Уміст рідкий, іноді в’язкий, жовтувато-коричневого кольору, часто буває асцит.

         Папілярні цистаденоми мають високий відсоток малігнізації.

         в) муцинозна цистаденома – епітелій цих пухлин продукує муцин і за гістологічною будовою нагадує епітелій каналу шийки матки. Однобічні утворення, досягають значних розмірів (іноді велетенських); округлої або овоїдної форми, багатокамерні, камери різного розміру, внутрішні стінки і перегородки камер товсті, гладенькі. Уміст тягучий, каламутний, желеподібний. При розриві капсули, рідина витікає у черевну порожнину і виникає псевдоміксома брюшини.

         г) ендометроїдна кістома (шоколадна кіста): одно, або багатокамерні, містять шоколадного кольору густу рідину, внутрішня їх поверхня вкрита нальотом коричневого кольору.

2. Пухлини строми статевого тяжа:

а) фіброма яєчника: однобічне утворення, має гладеньку поверхню і щільну консистенцію; виділяють дві форми:1) відмежовану зі збереженням тканини яєчника; 2) дифузну, при якій тканину яєчника не виявляють, а пухлина позбавлена капсули.

В клініці виділяють тріаду Мейгса – асцит, анемія, гідроторакс.

б) зріла тератома яєчника (син. дермоїдна кіста; дермоїд): локалізується в правому яєчнику; округлої форми, тонкостінне утворення, щільної консистенції.

У стінках зрілої тератоми виділяють щільний виступ, який виступає в порожнину пухлини у формі горба. На розрізі визначаються жирова, кісткова, хрящева тканини, зуби, волосся, фрагменти кишок і щитоподібної залози.

Гістологічно виявляють шкіру, волосяні фолікули, жирову клітковину; сальні та потові залози, волокна непосмугованих м’язів, хрящі, кістки, тканини центральної нервової системи.

Кіста має довгу ніжку, тому є підвищена рухомість її, розташована спереду матки.

в) гормонопродукуючі пухлини, які складаються з клітин, які походять зі статевого тяжа або мезенхіми ембріональних гонад:

естрогенопродукуючі:

- гранульозоклітинна пухлина: формується з гранульози фолікулів, які зазнали атрезії; частіше бувають у віці 40 – 60 років; округлої  або овальної форми, щільної консистенції, однобічні; здебільшого доброякісні, але можуть бути і злоякісні; злоякісність проявляється метастазами і рецидивами, які можуть виникати через багато років після видалення пухлини;

- текома: розвивається в період постменопаузи; походить із клітин зовнішньої і внутрішньої оболонок фолікула, генералізованої строми яєчника.

 маскулінізуючі пухлини яєчника (виробляють в підвищеній кількості чоловічий статевий гормон - тестостерон), розвиток цих пухлин пов’язаний з наявністю ембріональних зачатків протилежної статі:

- андробластома – містять клітити Сертолі-Лейдіга, або індиферентні гонадні клітини ембріонального типу.

- ліпідно-клітинні пухлини: гістологічно схожі з аденомою ниркової речовини надниркових залоз, або містить вогнищеві скупчення лютеїнізованих стромальних клітин; генез не з’ясований; зустрічається у дітей і дорослих.

Клініка:

-         ранні стадії перебігають безсимптомно;

-         біль: тягнучий, ниючий, локалізується унизу живота і в попереку; не пов’язаний із менструальним циклом і з’являється внаслідок подразнення або запалення серозної оболонки, розтягнення капсули пухлини;

-         порушення функції сумішних органів (закрепи, розлади сечовипускання);

-         порушення менструальної функції;

-         при великих пухлинах – збільшується живіт, виникає дискомфорт, задишка;

-         при серозних пухлинах буде асцит, спричинений зниженням резорбційної здатності очеревини;

-         при фемінізуючих естрогенпродукуючих пухлинах клініка залежить від віку: у дівчаток буде передчасне статеве дозрівання, маткові кровотечі; у жінок репродуктивного віку – ановуляція, безплідність, метрорагії, викідні; у період постменопаузи – підвищення лібідо, кровотечі, в матці – гіперплазія ендометрія у вигляді залозистої або залозисто-кістозної або атипової гіперплазії; жінки похилого віку виглядають молодшими;

-         при маскулінізуючих пухлинах спочатку розвивається дефемінізація – припинення менструації, безплідність, надалі- вірилізація у вигляді гіпотрофії грудних залоз,

-         зниженні лібідо, гіпертрофії клітора, гірсутизму, погрубішання голосу.

Діагностика:

1)     бімануальне піхвове обстеження: збоку від матки пальпується пухлина тугоеластичної консистенції, гладенькою поверхнею, рухома.

2)     трансвагінальна ехографія;

3)     магнітно-резонансна томографія;

4)     лапароскопія;

5)     обстеження суміжних органів.

Ускладнення доброякісних утворень:

-         перекручування ніжки кістоми:

клініка: раптовий різкий, переймоподібний біль, нудота, блювання;

наслідки: порушується кровопостачання і живлення новоутворення, виникають крововиливи і некроз.

невідкладна допомога: екстрене оперативне лікування ;

-         нагноєння вмісту: інфекція гематогенним або лімфогенним шляхом проникає в новоутворення і вміст перетворюється в гній;

клініка: підвищення t, біль постійний, колючий, різучий, озноб;

наслідки: перфорація гнояки в порожнину кишки, сечового міхура з утворенням нориці;

лікування: оперативне лікування.

-         розрив капсули може статися спонтанно, унаслідок дегенеративних змін стінки або на тлі травми або під час грубо проведеного обстеження.

клініка: різкий біль унизу живота, ознаки внутрішньочеревної кровотечі, особливо небезпечний розрив муцинозної цистаденоми, що може призвести до виникнення псевдоміксоми очеревини.

лікування: екстренна операція, а при утворенні псевдоміксоми проводять ампутацію або екстирпацію матки із придатками, резекцію сальника, очеревини.

-         малігнізація: найчастіше при папілярних та ціліоепітеліальних пухлинах, рідше – при муцинозних та гормонопродукуючих, і зовсім рідко – при зрілих тератомах.

Лікування.

Оперативне лікування:

-         органозберігаючи: резекція яєчника, цистектомія - видалення тільки пухлини;

-         радикальні операції: оваректомія.