Абрамова Т.В. Предмет: Гінекологія Дата: 29.03.2021 Група : 3 – А л/с Лекція Тема: Специфічні запальні захворювання жіночих статевих органів.

 

Викладач: Абрамова Т.В.

 

Предмет: Гінекологія

 

Дата: 29.03.2021

 

Група : 3 – А л/с

 

Лекція

 

Тема: Специфічні запальні захворювання жіночих статевих органів.

 

План

 

 

План лекції

 

 

1.     Туберкульоз геніталій: збудник, шляхи інфікування, клініка, діагностика, лікування, прогноз репродуктивної функції.

2.     Трихоманіаз: збудник, шляхи інфікування, клініка, діагностика, лікування, прогноз репродуктивної функції.

3.     Хламідіоз: збудник, шляхи інфікування, клініка, діагностика, лікування, прогноз репродуктивної функції.

4.     Кандидоз: збудник, шляхи інфікування, клініка, діагностика, лікування, прогноз репродуктивної функції.

5.     Бактеріальний вагіноз: збудник, шляхи інфікування, клініка, діагностика, лікування, прогноз репродуктивної функції.

6.     Цитомегаловірус: збудник, шляхи інфікування, клініка, діагностика, лікування, прогноз репродуктивної функції.

7.     Папіломавірус: збудник, шляхи інфікування, клініка, діагностика, лікування, прогноз репродуктивної функції.

8.     Вірус простого герпесу: збудник, шляхи інфікування, клініка, діагностика, лікування, прогноз репродуктивної функції.

 

Контроль знань.

 

1.     Група ризику по розвитку кандидоза.

2.     Шляхи інфікування геніталій.

 

Література

Основна:

 

1.     Степанківська О.В., Щербина М.О., Гінекологія: підручник. – Київ ВСВ «Медицина» 2010 р. стр. – 137-152.

2.     Т.І. Хохліч. Практикум з гінекології. Київ Здоров'я 2007 р. стр. – 43-65, 98-195.

3.     Грищенко В.І., Щербина М.О. Гінекологія: підручник. – Київ «Медицина» 2007 р.

4.     А.М. Валовіна. Практикум з гінекології. Київ ВСВ «Медицина» 2019 р.

5.     Хміль С.В. Гінекологія: підручник. – Тернопіль: Укрменкнига 2006 р.

 

Додаткова:

 

1.     Наказ МОЗ України № 906 від 27.12.2006 р. Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги «Перинатальні інфекції».

2.     Наказ МОЗ України № 329 від 15.06.2007 р. (Витяг). Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги з профілактики тромботичних ускладнень в хірургії, ортопедії і травматології, акушерстві та гінекології.

3.     Наказ МОЗ України № 554 від 17.09.2007 р. (Витяг). Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Онкологія» (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров’я № 645 від 30.07.2010 р., № 247 від 29.04.2011 р.).

4.     Наказ МОЗ України № 502 від 29.08.2008 р. Про затвердження клінічного протоколу з антибактеріальної терапії з хірургії, травматології, акушерстві та гінекології.

 

 

 

Трихомоніаз

 

 

Збудник: Trichomonas vaginalis, відноситься до найпростіших - Protozoa, класу, джгутикових - Flagellata, роду трихомонад - Trichomonas.

Характеристика збудника: класичний факультативний анаероб, одноклітинний організм грушоподібної форми - здатний до фагоцитозу і розглядається зараз як резервуар - джерело збереження та персистенції хламідійної, гонококової, мікоплазменої, уреаплазменої, кандидозної інфекції та їх поширенню;

·        має високий тропізм до багатошарового плоского епітелію, тому паразитує в піхві, але також виділено із абсцесів бартолінійової залози, порожнини матки та черевної порожнини, уретри, сечового міхура, прямої кишки, запалення слизової оболонки піхвової ділянки шийки матки (екзоцервіцит) та слизової оболонки цервікального каналу (ендоцервіцит);

·        інкубаційний період - 10-12 днів (коливається інколи від 3 до 30 днів);

·        швидко втрачають життєздатність поза організмом людини, обов'язковою умовою для життя є наявність вологи, при висушуванні швидко гине, не стійкі до вологої температури (більше +40С°), до прямих сонячних промінів, дії антисептичних засобів, у дистильованій воді гинуть зразу.

Шляхи інфікування: 

·        джерелом є хвора людина та носій;

·        головний шлях інфікування - статевий;

·        вода як фактор передачі виключається, тому у лазнях, де є дія гарячої води, мила передача інфекції неможлива;

·        але є випадки нестатевого шляху інфікування - від хворої матері під час пологів, через рукавички, підкладні судна, клейонки, нічний горщик, сидіння на унітазі, тому що трихомонада може зберігати життєздатність протягом 24 годин у сечі, спермі, вологій чистій білизні.

Можливі наслідки трихомоніазу:

·        є зв'язок між частою урогенітального трихомоніазу та внутрішньо епітеліальних неоплазій генітального тракту;

·        є спритний фон для розвитку лейоміом матки, аденоміозу, фонових захворювань шийки матки;

·        у новонароджених - ранні післяпологові пневмонії, цистити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класифікація:

Клінічні форми трихомоніазу

 

 

 

Діагностика:

 

1.     Мікроскопічне дослідження нативного препарату - дозволяє виділити лише типові форми трихомонад.

2.     Мікроскопічне дослідження забарвленого препарату (по Романовскому - Гімзе) - можна працювати з матеріалом після деякого часу після взяття матеріалу, інформативність вище, можна визначити не тільки рухомі а й не рухомі форми.

3.     Культуральний метод - найбільш інформативний, можна визначити атипові форми, трихомонадоносійство.

4.     Серологічні реакції (РЗК, РІФ, РИГА) - не є основними методами діагностики.

     5.  Латекс - аглютинації - виявляє антигени в концентрації 50 нг/мг, можна    

          використовувати для діагностики хронічного трихомоніазу та    

          трихомонадоносійства.

         Клініка:

а)      гострий трихомоніаз - скарги на зуд, печію в ділянці зовнішніх статевих органів, біль та печія під час сечовипускання, рясні пінисті виділення з піхви із запахом: при огляді - набряк та гіперемія слизової оболонки піхви, шийки матки, від помірної до петехіальних висипів - "тигровий кольпіт", ерозій, опрілостей в ділянці промежини; не постійні, але характерні гранульозоматозні, рихлі ураження слизової оболонки шийки матки червоного кольору ("малинова шийка матки"); в ділянці заднього склепіння накопичення рідких сіро-жовтих, пінестих виділень, які вільно витікають і подразнюють шкіру в ділянці передвір'я піхви, з утворенням гострокінцевих кондилом. При ураженні уретри її губки набряклі, гіперемійовані

 

 

при масажі можна видавити гнійні виділення, при пальпації уретри -її болісність, пастозність.

б)      підгострий - симптоми незначні, виділення помірні.

в)      торпідна форма - характеризується тривалим перебігом та ремісією, періодами загострення, яке обумовлене статевим життям, вживанням алкоголю, зниженням опірності організму, порушення функції яєчників та зміною середовища піхви, часто загострення пов'язане з фазами менструального циклу.

г)       трихомонадоносійство - це наявність в організмі трихомонад при відсутності клінічних ознаків захворювання.

 

Лікування:

 

Антибактеріальні препарати	Метронідазол - по 0,5г 2 - Зр в день протягом 7-10 днів. В тяжких випадках дозу збільшують в перший день лікування до 2г або
	Орнідазол - по 0,5г 2р в день протягом 5 - 7 днів
	Німоразол - по 0,5г 2 рази протягом 5-7 днів
	Тінідазол - по 2г на добу протягом 4-6 тижнів
Імуномодулятори	Солкотриховак К - вакцинація по 0,5мл через 2 тижні, 3 ин'єкції
	Аміксін - по 0,125 (1т) після їжі в перші 2 дня кожного тижня, всього 5 тижнів. Курсова доза 1,25г
Антімікотческі препарати	Флуконазол - по 50 мл через день протягом 14 днів
	Кетоконазол - по 200 мг протягом 10 днів
Місцеве лікування	Макмірор - по 1 свічці або 2 - Зг мазі вводить перед сном протягом 10 днів
	Кліон - Д - по 1 вагінальній таблетці 1 раз в день перед сном протягом 10 днів
	Тержінан по 1 свічці в день протягом 6-10 днів
	Клотрімазол - по 1 вагінальній таблетці (200мг) або 2 -3 г мазі вводить на ніч в піхву протягом 10 днів
	Флагіл - по 1 свічці на ніч в піхву 10 днів
	Гель метронітродазола 75% або гель дала ціна по 5 г 1 раз в день, протягом 5 днів *
Озонотерапія	Внутрівенні інфузії озонірованого фізіологічного розчину по 200 - 400 мл з концентрацієй озону - 2- 2,5 мг/доб. Курс - 5 - 6 процедур, через день.Вагінапьне орошения озонірованим фізіологічним розчином в об'ємі до 1л 3 концентрацієй озону до 6 - 1- мкг/мл. Курс лікування 8-10 процедур, термін процедури - 10 хв.
При вагітності (після 1 триместра) і лактації
Тержінан свічки - кожен день (на ніч) в піхву протягом 8-10 днів
Ронідазол - по 0,5г 2 рази в день 5 днів

 

 

 

 

Вульвовагінальний кандидоз

 

Збудник: дріжжеподібні грибки роду Candidia, найчастіше виділяють С. albicans, С. Tropicalis.

Характеристика збудника:

·        відносяться до умовно-патогенної мікрофлори;

·        мають кулясту або овальну форми;

·        утворюють псевдоміцелій, який формується завдяки подовжуванню клітин гриба та розташування їх у ланцюг. У псевдоміцелія немає загальних оболонок та перетинок, у місцях зчленування псевдоміцелія можуть утворюватись групи брунькуючих клітин бластоспор, а у середині вздуття, із яких утворюються хламідоспори, бластоспори трансформуються у псевдо міцелій; «

·        є аеробами;

·        найбільш сприятлива температура для росту +21 - 37С°, при +40С° ріст затримується, вище +50С° - повне відмирання клітин, а при кип'ячинні протягом декількох хвилин - загибель;

·        благосприятне Ph 4,0 - 4,5, але тривалий час може знаходитись у кислому середовищі (Ph 2,5 - 3,0), хоча розвиток їх уповільнюється.

Фактори розвитку:

·        фізіологічні - вагітність, тому що відбуваються імунологічні, гормональні зміни;

·        механічні - внутрішньоматкова спіраль, перший статевий акт, тісний синтетичний одяг;

·        ендокринні - цукровий діабет, патологія щитовидної залози, ожиріння;

·        ятрогенні - антибіотики, кортикостероїди, імуносупресори, оральні контрацептиви;

·        імунодефіцитні стани;

·        онкологічні захворювання;

·        хіміо, променева терапія;

·        різноманітні соматичні захворювання.

Класифікація:

1.     Кандидозоносійство.

2.     Гострий ВВК.

3.     Хронічний (рецидивуючий) ВВК.

Діагностика:

1.     Мікроскопія нативного та забарвленого препарату - дозволяє визначити гриби, його міцелії або спори, наявність мікробів - асоціантів.

2.     Культуральний метод - можна визначити родову та видову належність, чутливість до антифунгальних препаратів, особливо інформативних при ХРВВК.

Клініка:

1. Кандидозоносійство - відсутність скарг та вираженої клінічної картини, але при мікробіологічному дослідженні є - брункуючі форми дріжжеподібних грибів при вітсутності псевдоміцелія. Це форма може перейти у клінічно виражену та не

виключно, що може бути передача грибів від матері до плоду, інфікування статевого партнера.

2. Гострий вульвовагінальний кандидоз:

·        зуд, печія в ділянці зовнішніх статевих органів, які можуть бути постійними, або посилюватися у другій половині дня, увечері, вночі, після довгої ходи, теплих водних процедур, статевого акту, зігрівання; приводить до розчухування шкіри, безсонню, неврозам;

·        значні виділення різного кольору та консистенції - білі, густі - сливкоподібні, або у вигляді пластівців, плівки, сироподібні, мають нерізкий кислий запах;

·        при ураженні шкірних покривів відмічається гіперемія, мацерація шкіри, окремі пустульозні висипи, зуд в ділянці заднього проходу.

3. Хронічний:

а)      (рецидивуючий) - коли протягом року відмічається 4 та більше клінічно виражених епізодів захворювання. Причини - зниження захисної системи піхви, супутні захворювання, використання медичних препаратів, неправильне лікування гострого кандидозу. Виділяють 2 механізми виникнення ХРВК - реінфекція піхви та неповна елімінація збудника.

б)      друга форма хронічного кандидоза - персистуючий вульвовагінальний кандидоз - при якому клінічні симптоми зберігаються постійно, тільки трохи стикаються після лікування.

Клінічна картина при ХРВК характеризується меншою розповсюдженістю ураження, меншою інтенсивністю гіперемії, набряку, виділення помірні або відсутні; на шкірі та слизових оболонках статевих органів переважають вторинні елементи у вигляді інфільтрації, механізації та атрофії тканин, процес може поширитись на періанальну ділянку, внутрішню поверхню стегон. Симптоми стрімко розвиваються за тиждень до менструації і стихають під час менструації.

Лікування:

Противогрибкові	а)      полієнового ряду: ністатин, леворин (токсичний), амфотерицин (3 (найефективний), натаміцин (нетоксичний, ефективний по 1т. 4 р. 5 - 10 днів). б)      імідазолового ряду: нетоконазол, клотримазол, еконазол, бифоназол. в)      триазолового ряду: флуконазол 150 мг одноразово, інтраконазол - по 200 мг 2 рази на день протягом 1 дня, або 200 мг один раз на день протягом 3 днів. г)       інші - грізеофульвін, флуцитозин, нітрофунгін, декамін, дафнеджин, йодат полівінілпіролідон.
Місцева терапія	інфузія 2% розчином гідрокарбонату натрію, або розчин 1: 5000 перманганату калію. свічкі, креми, лосьйони, тампони з: натрія тетрабор в гліцерині; ністатин, леворин; ліварол - 1 супозитоорій на ніч 5 днів; йодоксид (особливо при змішаній флорі) - 1 свічкі на ніч 10 днів; пимафукорт (комбіновані - натаміцин + неофіційна сульфат, гідрокортизон) - креми і лосьйони;
	- пімафуцин;
	- клотримазол, мікозолон, терконазолон;
	- тержинан, Гіно - Певаріла.
	- Кліон - Д.
Імуномодулятори	- біфіліз;
	- біфідумбактерін, лактобактерін
Під час	- натаміцин по 1 т. 4 р. 5 - 10 днів;
вагітності (II, III	- місцево - Пімафуцин, Гіно- Певаріла, натаміцин
триместри)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бактеріальний вагіноз

 

Поняття: БВ - це патологія екосистеми піхви, пов'язана з підвищенням облігатно-анаеробних бактерій, що визначає бактеріальний, відсутність лейкоцитів - клітин, відповідних за запалення - визначає замість вагініт - вагіноз, зниження концентрації лактобацил та кислотності піхви відбувається завдяки багатьом мікроорганізмам, тому це полімікробне захворювання.

Збудники: первинні збудники - Lardnerella vaginalis, Mobilunsus spp., Bacteroicles spp.

Фактори ризику:

·        використання антибіотиків безконтрольно;

·        тривале використання ВМС;

·        використання оральнпих контрацептивів;

·        інфекційно-запальні урогенітальні захворювання;

·        порушення менструального циклу, оліго-аменорея в результаті дисгормональних порушень;

·        зміна місцевого імунітету;

·        шкідливі фактори середовища (опромінення);

·        стресові фактори;

·        дисбактеріоз.

Діагностика:

·        мікроскопія піхвових виділень, із забарвленням мазків по Граму - визначають "ключові клітини" (клітини епітелію вкриті грамонегативними палочками), відсутність лактобацил та поліморфноядерних лейкоцитів, переважають епітеліальні клітини над лейкоцитами.

·        позитивний амінотест - поява запаху "гнилої риби" при доданні до розташованій на предметному скельці краплі піхвового вмісту 10% розчином гідроокісі калію.

·        ph - метрія піхвових виділень (підвищення ph більше 4,5);

·        мікробіологічне дослідження (виділення культур Lardnerella vaginalis).

Клініка:

·        виділення з піхви з неприємним запахом, помірні, рідше рильні, сіро-білого кольору, гомогенні, без комків, специфічний "рибний" запах, який може бути постійним, або з'являється під час менструації або статевого життя, тривалість може бути роками і тоді виділення стають жовтувато - зеленого кольору, більш густішими, піністі, тягнучі, липкі, рівномірно розташовані по стінці піхви;

·        локальний дискомфорт, печія, зуд та дизурічні симптоми зустрічаються рідко або з'являються періодично;

·        нерідко відмічається гіперполіменорея, хронічний аднексит;

·        об'єктивно: відсутність ознаків запалення стінок піхви і шийки матки.

Діагноз: бактеріальний вагіноз можна поставити при наявні не менше як трьох із чотирьох об'єктивних ознак:

1.     специфічний характер виділень;

2.     наявність "ключових клітин";

3.  ph більше 4,5 (в середньому 5-6);

4.  позитивний аміно тест.

Наслідки: розвиток ендометриту, ускладнень у післяопераційному періоді, при інвазійних процедурах, доброякісних захворювань та дисплазій шийки матки, раку шийки матки; у акушерській практиці - хоріоамніоніт, ендометрит, передчасні пологи, діти народжуються з малою масою.

Лікування:

 

Антибактеріальні препарати	Метронідазол - 1,0 за добу на 2 р протягом 7 або 2,0 одноразово
	Орнідазол - по 0,5г 2 р в день протягом 5 днів
	Німоразол - 500мл 2 р в день протягом 6 днів або 2г одноразово
	Тінідазол - 2г одноразово
Місцеве лікування	Метронідазол - інтравагінально 0,5 на добу перед сном протягом 7-10 днів
	Тінідазол - інтравагінально 0,5 на добу перед сном протягом 7-10 днів
	Вагілак - по 1 свічці протягом 10 - 20 днів
	Кліндаміцін - аплікації в піхву протягом 7-10 днів
	Тержинан свічки - кожен день (на ніч) в піхву протягом 6 - 10 днів
	Бетадин - свічки в піхву протягом 7-14 днів
При вагітності (після 1 триместра) і лактації
Орнідазол - по 0,5г 2 р на день 5 днів
Флемоксін - солютаб по 500 мл 3 р в день протягом 7-14 днів
Кліндаміцін - аплікації в піхву 1 раз в день протягом 7-10 днів
Тержінан свічки - кожен день (на ніч) в піхву протягом 6-10 днів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урогенітальний хламідіоз

 

Збудник: Chlamidia trachomatis, родина Chlamydiaclae, рід Chlamidia. Характеристика збудника:

·        облігатні внутрішньоклітинні паразити, невеликих розмірів, мають дві нуклеїнові кислоти ДНК та РНК, відповідно грамонегативним бактеріям клітинну оболонку, здатні до бінарного ділення у процесі розмноження;

·        мають дві форми розвитку: елементарне тільце (ЕТ) - позаклітинна форма, яка

·        є високо інфекційною формою, має вигляд сфери, метаболічно неактивна, не піддається дії антибіотиків;

·        ретикулярні тільця (РТ) - внутріклітинна форма, яка метаболічно активна, забезпечує репродукцію мікроба;

-         життєвий цикл хламідії: ЕТ фагоцитуються клітиною і утворюються

·        всередині неї фагосоми, потім йде трансформація ЕТ через стадію перехідних тілець утворюються РТ, які бінарно діляться, а потім трансформуються в ЕТ нового покоління;

·        інтрацитоплазматичні включення - це мікроколонії хламідії внутрі клітини хазяїна у виглді ЕТ, РТ та проміжних тілець:

·        внутриклітинний цикл розвитку хламідій триває 24 - 72 година, після чого інфікована клітина хазяїна гине в результаті різкого збільшення її розмірів і у міжклітинний простір попадає велика кількість новоутворених ЕТ, які здатні інфікуватися нові клітини;

·        хламідії великий тропізм до циліндричного епітелію.

Шляхи інфікування:

-         джерелом є хвора людина з маніфестною або безсимптомною формою гострого або хронічного урогенітального хламідіозу;

-         контактний - статевий та нестатевий (побутовий);

-         вертикальний - антенатальний, інтранатальний;

-         каналікулярно - через церві кальний канал, порожнину матки, маткові труби на органи черевної порожнини;

-         лімфогенний;

-         гематогенний;

-         у розповсюдженні можуть приймати участь сперматозоїди, ВМС;

-         інкубаційний період 2-3 тижні;

Можливі наслідки: неплідність, позаматкова вагітність, хронічний тазовий біль, супроводжуються значними анатомо-функціональними змінами з боку органів малого таза, особливо маткових труб, дисплазії, рак шийкй матки.

Класифікація:

-         хламідійна інфекція нижніх відділів сечостатевого тракту;

-         хламідійна інфекція органів малого тазу;

-         хламідійна інфекція сечостатевого тракту нез'ясована;

-         хламідійна інфекція аноректальної ділянки.

Діагностика:

-         прямий імунофлюоресцентний метод;

-         культуральний метод;

-         серологічний метод;

-   молекулярні методи - полімеразна цепна реакці (ПЦР), лігазна цепна реакція

(ЛЦР).

Групи ризику:

-         молоді, сексуально активні жінки, які мають багато статевих партнерів;

-         сексуальні партнери осіб, які інфіковані хламідіями;

-         жінки з іншими інфекціями, які передаються статевим шляхом.

-         жінка зі скаргами на тривалі незрозумілі виділення із статевих шляхів, на біль

-         внизу живота та поперековий ділянці; не регулярний менструальний цикл,

часте болісне сечовипускання, у чоловіка простатит, уретрит;

вагітні;

-         пацієнтка з цервіцитом, ерозією, яка не піддається лікуванню;

-         пацієнтка з сальпінгітом, сальпінгооофоритом;

-         з безпліддям, частими викиднями, позаматковою вагітністю.

Клініка: хламідіоз нижнього урогенітального тракту:

а)      уретрит - зуд, печія, болісність при сечовипусканні, гіперемія навколо зовнішнього отвору сечівника, стійки щодо традиційної терапії;

б)      бартолініт - клініка в'яла, скарг не має, об'єктивно - гіперемійована пляма розміром з горошину, у центрі темно-червона точка, відповідає устью протока, при пальпації залози із протока можна видавити каплю мутного слизу;

в)      вагініт - первинний зустрічається рідко, тому що хламідії не чутливі до багатошарового плоского епітелію та чутливі до кислого середовища, тому бувають при патологічній гормональній активності або у жінок похилого віку, дівчаток та вагітних.

Скарги на зуд, печію, виділення з домішками каламутного слизу, гіперемія слизової оболонки у вигляді, тигрового кольпіту, всевдобульозні висипання на статевих губах;

г)       цервіцит - найчастіша локалізація, бо канал містить циліндричний епітелій, характеризується вакуолізацієй епітелію, набряком та набуханням слизової оболонки, на слизовій оболонки визначаються папулоподібні висипання, які розташовані на передній губі шийки матки, слизова дуже уразлива, незначний дотик викликає кровотечу, виділення слизові та слизово-гнійні.

Хламідіоз органів малого тазу:

а)      ендометрит - має в'ялий клінічний прояв, може бути періодично біль внизу живота, незначний нестійкий, біль поєднується з патологічними слизово- каламутними виділеннями, дизуричними розладами, із анамнезу можна визначити порушення менструальної функції - метрорагія, альгодисменорея. Ізольований хламедійний ендометрит зустрічається рідко, частіше він супроводжується хронічним сальпінгітом або сальпінгоофоритом.

б)      сальпінгіт, сальпінгоофорит - найбільш часта форма вісхідної інфекції, особливістю якого є латентний розвиток, тривалий підгострий перебіг, але може бути в анамнезі і виражена клінічна симптоматика -1 до 37,8°С, біль у нижніх відділах живота, значні виділення, але більшість хворих мають такі скарги - загальну слабкість, нетривкий біль у нижніх відділах живота періодичного характеру, помірно болісні місячні, міжменструальні кров'янисті виділення, часті запори, помірний свербіж вульви напередодні менструації.

При бімануальному огляді: пастозність та біль при пальпації, обмежена рухомість матки, скорочення склепіння.

Особливості клінічного перебігу сальпінгіту та сальпінгоофориту приводять до анатомо-функціональним змінам в трубах, яєчниках і закінчується безпліддям, позаматковою вагітністю.

 

Лікування:

 

Антибактеріальні препарати	Доксінілін (Юнідокс Солютаб) - по ЮОмг 2 р на добу, протягом 10- 14 днів
	Кларітроміцін - по 0,25г 2 р на добу або Роксітроміцин - по 0,3г 2р або Спіраміцін - по 6 - 9 млн. ЕД на добу за 2 - Зр, протягом 14 днів
	Вільпрафен - по 0,5г 2р на добу, протягом 14 днів або по 0,5г 3 р на добу, протягом 10 днів
	Азітроміцін - в 1 -й день - 1 г, потів по 0,5г 1 р на добу, протягом 4 днів
	Офлоксацін - по 03,г 2р на добу, протягом 7-10 днів або ломефлюксацін по 0,6г на добу, 7 днів
Імуномодулятори	Аміксін по 0,125г (1т) на добу, після їжі, в перші два дня кожного тижня, протягом 5 тижнів. Курсова доза 1,25г
Антимікотичні препарати	Флюконазол - по 0,05г на добу або Нізорал по 0,02г 2 р на добу, протягом всього періоду лікування
Гепатопротектори	Карсил по 1 - 2 драже Зр на добу, протягом 30 днів
	Гепабене - по 1 капсулі Зр на добу, протягом ЗО днів
Місцеві препарати	Пімафуцін - поі свічці в піхву, на ніч, протягом 6-9 днів
	Ерітроміцінова мазь - аплікації в піхву протягом 10-14 днів
	Тетрациклінова мазь - аплікації в піхву протягом 10-14 Днів
	Вагілак - аплікації в піхву протягом 10 - 20 днів
Озонотерапія	В/в інфузії озонірованого фізіологічного розчину по 200 - 400мл з концентрацією озона - 2 - 2,5мг/доб. Курс - 5 - 6 процедур, через день. Вагінальне орошення озонірованим фізіологічним розчином в об'ємі до 12 з концентрацією озона до 6 - 10 мкг/мл. Курс лікування 8-10 процедур, термін процедури - 10 хв.
При вагітності (після 1 триместра) і лактації
Ерітроміцін - по 0,25г 4 р в день протягом 14 днів або по 0,5г 4 р на добу протягом 7 днів
Спіраміцін (Роваміцін) - по 3 млн. МЕ 2 р на добу протягом 10-14 днів

 

 

 

 

 

 

 

 

Мікоплазмоз, уреаплазмоз

 

Збудники: сімейство Mycoplasmataclae, яке поділяється на 2 роди - род Mycoplasma та Ureaplasma.

Характеристика збудника:

-         грамонегативні:

-         мають маленький розмір;

-         займають проміжне положення між вірусами та бактеріями,

-         характерен поліморфізм,

-         немає плотної клітинної тканинної стінки;

-         є трьохслойна цитоплазматична мембрана;

-         мають ДНК і РНК;

-         виражений тропізм до епітеліальних клітин;

-         висока агресивйість і здатність до тривалої персистенції на мембранах клітин та всередині їх.

Шляхи інфікування:

-         переважно статевий;

-         інфікування верхніх відділів генітального тракту може бути за допомогою сперматозоїдів та інших мікроорганізмів, які здатні транспортувати на собі мікоплазми та уреоплазми;

-         гематогенний шлях із осередка персистенції до різних органів та тканин;

-         плід інфікується під час пологів або внутрішньоутробно;

-         інкубаційний період 3-5 тижнів.

Можливі наслідки: безпліддя, запальні захворювання матки, придатків; під час вагітності і пологів: викидні, хромосомні аберації; мутагенні та тератогенний ефект (є данні, що хромосомні зміни в клітинах аналогічні таковим при хворобі Дауна); післяпологові гнійно-септичні ускладнення, передчасне відходження вод, слабка або дискоординована пологова діяльність, порушення інволюції матки; у дітей - пневмонії, хронічні аденоїди, тонзиліт, менінгіт, остеомієліт, кон'юнктивіт, сепсис; у чоловіка - запальні захворювання статевих органів, зниження рухомості сперматозоїдів, появу незрілих та морфологічно змінених клітин, можуть впливати на взаємодію сперматозоїдів та яйцеклітин.

Діагностика:

-         бактеріологічний (культивування, тест на уреазу);

-         бактеріоскопічний;

-         реакція імунофлюоресценції (РІФ, ПІФ);

-         імуноферментний аналіз (ІФА);

-         полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

Класифікація:

-         гостра стадія;

-         хронічна стадія.

Клініка: характерно торпідний перебіг, часто латентні форми, безсимптомні, не специфічні. Основні скарги - зуд, печія, білі слизово-гнійні, можливі мутні виділення із статевих шляхів, часте сечовипускання, болісність при наповненні сечового міхура, різі при сечовипусканні, при розповсюдженості інфекції виникають ендометрит, сальпінгіт, тому періодично виникає незначний біль внизу живота.

 

 

Лікування:

 

Антибактеріальні препарати	Доксіціклін (Юнідокс Солютаб) - по 0,1г 2р на добу протягом 7-10 днів
	Ціпрофлюксацін - по 0,5г 2 р на добу протягом 7-10 днів
	Офлоксацін - по 0,2г 2 р на добу протягом 7-10 днів
	Перфоксцін - 0,4г 2р на добу протягом 7-10 днів
	Спіраміцін - по 3млн МЕ 2 - 3 р на добу протягом 10-14 днів
Імуномодулятори	Аміксін по 0,125г (1т) після їжі в перші 2 дні кожного тижня, всього 5 тижнів. Курсова доза 1,25
Антимікотичні препарати	Флуконазол - по 50мг через день протягом 14 днів Кетоконазол - по 200мг протягом 10 днів
Гепатопротектори	Ессенціале - форте - по 2 капсули 2р на добу протягом 20 днів
	Кар сіл - по 1 - 2 драже Зр на день протягом 20 днів
	Гепабене - по 1 капсулі Зр на добу протягом 20 днів
	Пімафуцін - по 1 свічці на ніч протягом 6-9 днів
	Бетадін - по 1 свічці на ніч протягом 6-9 днів
	Крем клінадаміцін (Далацін С) - інтравагінально, 7 днів
	Еритроміцінова мазь - аплікації в піхву протягом 7-10 днів
Озонотерапія	В/в ін фузії озонірованого фізіологічного розчину по 200 - 400мл з концентрацією озону - 2 - 2,5 мг/доб. Курс 5-6 процедур, через день. Вагінальні орошення озонірованим фізіологічним розчином в об'ємі до 1л з концентрацією озону до 6 - 10 мкг/мл. Курс лікування 8-10 процедур, довжина процедури - 10 хв.
При вагітності (після 1 триместри) і лактації
Ерітроміцін - по 0,25г 4р на добу протягом 14 днів або по 0,5г 4р на добу протягом 7 днів
Спіраміцін (Роваміцін) - по 3млн МЕ 2р на добу протягом 10-14 днів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірусні інфекції

 

І. Гіпервірусна інфекція.

Збудники: вірус простого Герпеса (ВПГ), виділяють два типа ВПГ - 1, ВП+Г - 2, останній уражає статеві органи.

Характеристика збудника: внутрішньоклітинний паразит, який проникає в клітини циліндричного епітелію (ендоцервікс) та багатошарового плоского епітелію (слизова оболонка піхви, ектоцервікс), викликають зміни в цитоплазмі та ядрах - відбувається деградація та відторгнення травмованих клітин.

Класифікація: гостра, хронічна та латентна форми.

Діагностика:

-         вірусоскопічний (електропно-мікроскопічний);

-         вірусологічний (культуральний);

-         реакція нейтралізації;

-         реакція зв'язування комплемента (РЗК);

-         реакція імунофлюоресценції (РІФ);

-         імуноферментний аналіз;

-         полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР);

-         метод гібрідізації ДНК.

Клініка: генітальний герпес відноситься до довічно персистуючої інфекції, виділяють 4 види клінічних проявів захворювання:

1.     Первинний генітальний герпес, коли вперше відбувається контакт з ВПГ і антитела відсутні, процес може проявитися клінічно або має безсимптомний характер.

Клінічні симптоми у перші 24 години мають продромальний характер –

незначна парестезія, відчуття печії в ділянці геніталій, невралгії у сідничній,

паховій, стегнової ділянках, дизурія; вірусні ураження епітелію проявляється

у вигляді еритематозних п'ятен, везикульозних висипань, потім злущування

ураженого епітелію. Тривалість проявів складає 6 тижнів

2. Непреривний генітальний герпес:

а)      виникає у пацієнтів у яких вже є антитела до одного з типів ВПГ, частіше буває непреривний генітальний герпес, коли при наявності антитіл до ВПГ - 1 вперше відбувається інфікування ЯВПГ - 2.

б)      має менш виражений клінічний прояв (біля 15 днів), або бессимптомний перебіг, тоді тривалість буде до 8 діб.

3. Рецидивуюча інфекція: вираженість та тривалість клінічних проявів ще менше, а тривалість злущування епітелію складає 4 доби.

4. Безсимптомно носійство - можно визначити тільки при дослідженні.

Лікування:

Системні препарати	Ацікловір 200мг 5р на день протягом 5 днів, потім 4р на день протягом 2-3 тижнів
	Фамцікловір - при гострої гіпертонічної інфекції по 0,25г Зр на день протягом 7 днів, при постгерпетичной невралгії - по 0,5г Зр на день протягом 7 днів
	Ганцікловір - в/в із розрахунку 5 мг/кг з постійною швидкістю протягом години кожні 12г на протязі 14-21 дні

 

 

	Валацікловір - по 0,25 - 0,5г 2 - Зр на добу протягом 5-10 днів
Імуномодулятори	Аміксін по 0,125г (1т) після їжі, в пержі 2 дня кожного тижня, всього 5 тижнів. Курсова доза 1,25г
	Тімалін - по 5 - 20мг кожен день в/м протягом 3-10 днів
Місцеві препарати	Ацікловір - наносить крем на поражені ділянки
	Бонафтом - наносить мазь на ділянку ураження 4 - 6р в день 10 днів, потім після 3-5 денної перерви лікування продовжують ще 10 днів
Озонотерапія	В період загострення в/в інфузії, озонірованого фізіологічного розчину проводяться: 1-я інфузія з концентрацією озона 4 - 4,5мг на 200 - 400мл фіз.розчину, зі 2-й інфузії концентрація озону 1,8 - 2,2 мг/доб. Курс 8-10 процедур, через день. Вагінальні орошення озонірованим фізіологічним розчином проводяться по 500 - ІОООмл розчину на одну процедуру, з концентрацією озону 6-10 мкг/мл. Курс лікування 10-15 процедур, термін - 15 - 20хв. Аплікація озонірованою олією з контрацепцієй озону 2400 мкг/л шлях обробки уретри, пара уретральних ходів, церві кального каналу, єктоцервіксу і піхви. Курс лікування - 10 - 15 процедур. В період ремісії, у випадку відсутності клінічних проявів, в/в озонірованого фізіологічного розчину виконується в дозі 1,8 - 2,0 мг/доб на 200мл фізіологічного розчину. Курс 7-8 процедур кожен день.
При вагітності (після 1 триместра) і лактації
Віферон свічки - по 1 свічці 2р в день ректально 5 днів
Нормальний людський імуноглобулін по 3 мл в/м №5 кожні 3 дні або по 25мл в/в, капельно на 200мл фізіологічного розчину Зр протягом тижня (3 курса на протязі вагітності)
Два курса метаболічної терапії по 7 днів на протязі вагітності з промежутками в 2 тижні. Пірідоксальфосфат по 0,02г Зр на день Кокарбоксілаза 1 ООмг в/в на р/ре Глюкози 40% 20,0 * Рибофлавін по 1т 3 р на день Рібоксін по 0,2г Зр на день Ліпоєва кислота по 0,0025г Зр на день Фолієва кислота по 1т Зр на день Калія оротат по 1т Зр на день Кальція пантотенат по 0,2г Зр на день Вітамін "Е" 1 ООмг на день Троксевазін поі капсулі 2р на день Гідазепам по 1т Зр на день протягом 10 - 14днів

 

 

 

 

II. Цитомегаловірусна інфекція.

Збудник: вид Gutomegalovirus hominis, родина Herpesviridae (герпес людини).

Характеристика збудника: ДНК - вірус має характерні внутрішньоядерні та цитоплазматичні включення, що сприяє значному збільшенню клітин (цитомегалія). Особливостями ЦМВ є крупний ДНК - геном (100 - 200км), можливість реплікації без пошкодження клітин, повільна реплікація, порівняно низька вірулентність, менша чутливість до нуклеозидів, різке пригнічення клітинного імунітету.

Джерелом збудника є хвора людина. Вірус перебуває в її біологічних рідинах і виділеннях: крові, сечі, слині, цервікальному і вагінальному секретах, сльозах, спермі, амініотичній і цереброспінальній рідинах, грудному молоці, виділеннях з носоглотки, випорожненнях; органах і тканинах, які використовуються для трансплантації.

ЦМВІ належить до опортуністичних інфекцій, клінічний прояв якої можлив в умовах імунодефіциту. Серед факторів фізіологічної імунодепресії, які сприяють розповсюдженню та реакції ЦМВ, перше місце належить вагітності.

Діагностика:

-         мікроскопічний (елетронно-мікроскопічний);

-         вірусологічний (культуральний);

-         реакція нейтралізації;

-         реакція зв'язування комплемента;

-         реакція імунофлюоресценції (РІФ);

-         полімеразна ланцюгова реакція.

Клініка: має субклінічний хронічний характер, скарги мають загальний характер - поліартрити, лімфаденопатія, кожний висип.

У жінок проявляється під час вагітності - може привести до мимовільного аборту, передчасних пологів, ураження ЦНС плода, може викликати цервіцити, ерозії шийки матки, запалення придатків матки.

 

Лікування:

 

Системні препарати	Валацікловір - по 0,25 - 0,5г 2 - Зр на добу протягом 5-10 днів.
	Ганціловир - в/в із розрахунку 5мг-кг з постійною швидкістю протягом години кожні 12 годин на протязі 14- 21 днів
	Ацікловір - по 0,2г 5р на день протягом 5 днів, потім 4р на день протягом 2-3 тижнів
Імуномодулятори	Аміноксін по 0,125г (1т) після їжі в перші два дні кожного тижня, всього 5 тижнів. Курсова доза 1,25г. Курси (3 - 5 на рік) повторюються з інтервалом в 1 місяць
	Імуноглобулін людський нормальний (Сандоглобулін) - в/в капельно 0,4 - 1 мг/кг кожен день протягом 1 - 4 днів
	Лейкоцитарний інтерферон по Змл надень в/м протягом 14 днів
Місцеві препарати	Мазь х інтерфероном 40тис ЕД, суппозіторій з інтерфероном 10тис

 

	Віферон (свічки ректальні) - по 2 свічки у день через 12 годин протягом 10 днів, потім Зр на тиждень через день по 2 свічки протягом 3-12 місяців
	Бонафтон - 0,5, 1% мазь на тампонах в піхву + змазування поражених ділянок до 6р на день протягом 14-21 дня
При вагітності (після 1 триместра) і лактації
Свічки з віфероном по 1 свічці 2 р на день ректально протягом 10 днів з 28 по 34 тиждень гестації
Нормальний людський імуноглобулін по Змл в/м через кожні 3 дня, всього 5р, або по 25мл в/в краплинно на 200мл фізрозчину Зр на тиждень (3 курса за вагітність)
В/в введення фізрозчну з концентрацією озону 1,5 - 2мг/л
Два курса метаболічної терапії по 7 днів на протязі вагітності з інтервалами в 2 тижні, як при гіпертонічній інфекції

 

 

III. Папіломавірусна інфекція.

Збудник: вірус папіломи людини ВПЛ відноситься до підгрупи "А" сімейства паповавірусів (Рароуауігісіае).

Характеристика збудника: індуцирують утворення пухлин у людині в природних умовах (папіломи, бородавка), є однією з основних причин де яких типів злоякісних трансформацій - рак шийки матки; виділяють три групи по ступеню потенціального ризику виникнення рака шийки матки: окновірусна високої ступені ризику (тип 16 і 18), середнього (тип 31, 33, 35, 42) і малого (тип 6,11); інкубаційний період 3 місяці. Шлях інфікування - основний, статевий, нестатевий - через предмети домашнього обіходу; самозараження - розповсюдження папілом по тілу.

Діагностика:

·        гінекологічний огляд;

·        проста та розширена кольпоскопія;

·        цитологічне дослідження;

·        гістологічне дослідження;

·        електромно-мікроскопічний;

·        полімеразна ланцюгова реакція.

Клініка: виділяють три можливі клінічні маніфестації:

1.     Латентна форма - відсутність клініки та морфологічних ознак альтерації, присутність ДНК ВПЛ;       

2.     Субклінічна форма - мінімально виражена клініка, мінімальні морфологічні альтерації, присутність ДНК ВПЛ.

3.     Клінічна форма - активно виражена клініка у вигляді папілом, дисплазій, ракових утворень, морфологічні ознаки альтерації, присутність ДНК ВПЛ.

Виділяють папіломи з екзофітним растом - гострокінцеві папіломи, з ендофітним ростом - плоскі, інвертіровані, атипічні.

Місця локалізації - шийка матки (особливо зона трансформації), вагіна, вульва, уретра, анус. Перебіг захворювання тривалий, часто ускладнений приєднанням вторинної бактеріальної інфекції, порушенням мікро біоценозу піхви, що супроводжується рясними виділеннями, нерідко з неприємним запахом, зудом, біллю.

 

         Лікування:

 

Імуномодулятори	Аміксін по 0,125г (1т) після їжі в перші два дня кожного тижня, всього 5 тижнів. Курсова доза 1,25г. Курси (3 - 5 на рік) повторюються з інтервалом в 1 місяць
Місцеве лікування	Конділін (подофіллотоксін) - 0,5% розчин наноситься 2р на добу протягом 3 днів, потім робиться 4-денна перерва. Загальна тривалість лікування - не більш 5 тижнів
	Тріхлоруксусна кислота в концентрації 80 - 90%
	Фізико-хімічні методи (хірургічне видалення, електрокоагуляція, лазеротерапія, кріотерапія)
Озонотерапія	В/в інфузії озонірованого фізіологічного розчину по 200 - 400мл з концентрацією озона - 3 - 4мг/доб. Курс - 7 - 12 процедур, через день. Аплікація озонірованої олії з концентрацією озону 2400мкг/л на стінки піхви. Курс лікування 7-12 процедур, кожен день, 1- 2р на день.
При вагітності (після 1 триместра) і лактації
Методами вибору являються тріхлоруксусна кислота, кріотерапія, лазеротерапія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ознаки рецидивів урогенітальної інфекції

 

1.     Клінічна картина не має патогмонічних ознак того чи іншого виду інфекції і відзначається мало - або асимптомністю;

2.     Багатовогнищевість уражень;

3.     Асоціації двох і більше етіологічних чинників;

4.     Порушення кислотоутворювальної та всмоктувальної функції ТТ;

5.     Явища дисбіозу;

6.     Зміна показників імунного статусу хворих;

7.     Наявність рецидуальних явищ;

8.     Висока торпідність до терапії

 

Критерії виліковування урогенітальної інфекції

 

1.     Відсутність клінічних симптомів.

2.     Відсутність об'єктивних проявів.

3.     Відсутність збудника при дослідженні різними методами.

 

Профілактика

 

1.     Виявлення і лікування урогенітальної інфекції.

2.     Виявлення, обстеження та лікування статевого партнера;

3.     Обстеження всіх пацієнтів, які страждають на тривалі запальні захворювання сечостатевих органів.

4.     Санітарно-гігієнічні заходи (одноразові інструменти).

5.     Санітарно-просвітня та виховна робота серед пацієнтів.

6.     Використання бар'єрних методів контрацепції.